СМФ в умовах війни


Одна сім’я фермерів зі сходу годували худобу, почули стрільбу і в чому були – брудному, в тому і втекли, лише документи встигли захопити. Залишили всю худобу. От так брудні тиждень добиралися до Львова, щоб знайти прихисток. Тепер їхнє село знищене. Де сім’я зараз – невідомо, дітей мали відправити за кордон, а самі фермери хотіли повернутися у рідне село.Таку важку історію розповіла нам учасниця проєкту з Львівщини Наталія Пурська. Фермерка постійно працює, здає молоко. Поряд із господарством має ще одну справу, скоріш хобі, яке їй теж дуже подобається. Вже 20 років їздить в місто і займається манікюром, має клієнтів, які вже стали друзями. Вкотре переконуємось, що фермери – дуже різнобічні особистості.

Пані Наталя хоче збільшувати поголів’я, бо має лише 10 корів. Під час війни народилося 2 телят і ще одне на старті. Щоб реалізувати свої задуми, радиться із головним технологом проєкту Віталієм Степановичем. Також домовились про доставку силосу, якщо комусь будуть везти у сторону Львівщини, то і їй привезуть, щоб зекономити на доставці. Завжди шукаємо альтернативні шляхи.

Одна із корів фермерки захворіла. Насамперед Наталія звернулася до ветеринара проєкту Анатолія, який одразу порадив, які ліки колоти, і це спрацювало – корова здорова, за що Наталія вдячна ветеринару. На постійному зв’язку і з менеджером проєкту.Наші спеціалісти завжди відкриті для допомоги. Ми працюємо, щоб кожен учасник проєкту відчував підтримку та ефективність свого молочного бізнесу навіть у важкі для всієї країни часи.

Менеджер проєкту Сімейні Молочні Ферми Євген Купрієнко і дорадник Проєкту Анатолій Шевченко працюють в Сумській області, в якій знаходяться 8 СМФ. Ферми знаходяться в Конотопському районі, з яким до останнього часу не було дорожнього зв’язку. Проте працівники проєкту тримають з ними телефонний зв’язок. Долучились також до збору коштів багатодітній родині Дементьєвих, про яку ми писали раніше.

Крім підтримки існуючих ферм, хлопці беруть активну участь у волонтерській допомозі населенню. Разом з іншими волонтерами вони через голів ОСББ м.Суми та старших будинків оперативно отримують інформацію про жителів, які потребують їхньої допомоги. Анатолій Шевченко на своєму автомобілі доставляє вантаж по місту тим, хто немає змоги прийти в центр самостійно.За весь час вже більше ніж 1000 людей отримали від волонтерів продукти, речі, медикаменти. Насамперед це матері-одиночки, інваліди (найчастіше лежачі хворі), діти – сироти, пенсіонери, особи, що під час війни втратили роботу.

Декілька днів тому з Рівного до Сум прибув черговий гуманітарний вантаж. Значну частину вантажу зібрано волонтерами “Руєвит”, працівники проекту оплатили транспортні витрати. Зараз рівненські волонтери розпочинають збір наступного вантажу. Про те, що саме необхідно, повідомимо відразу, як отримаємо лист з Сумщини.

На сьогодні волонтерський центр, де працюють Євген і Анатолій, нарощують темпи допомоги, проте сподіваються, що дуже скоро їхні “послуги” будуть не актуальними. Слава Україні